# Юрій Безменов, посмертний пророк

Юрій Безменов, посмертний пророк

Contents

Він помер 1993 року у Віндзорі, в Канаді, майже ніким не помічений. Через тридцять років його лекції переглядають мільйони разів, а цитують їх і фахівці з безпеки, і антивакцинатори, і республіканські політики. Ким насправді був Юрій Безменов? Архіви канадських спецслужб, отримані CBC News, малюють значно складніший портрет, ніж образ «розкаяного кагебіста», що гуляє соцмережами.

Автор: Paul-Michel Manandise · 18 жовтня 2026 · CEAS Editorial Cell

Переклад з французької. Вперше опубліковано на CEAS: https://www.ceas.info/publication/yuri-bezmenov-prophete-posthume

# Ключові висновки

Безменов був журналістом агентства «Новости» і, за власними словами, співпрацівником КДБ, а не офіцером КДБ у строгому сенсі.
Канада прийняла його 1970 року «як послугу» американським службам, під іменем Томаса Девіда Шумана.
Його версію відходу з Radio Canada International (звільнення на вимогу П’єра Еліота Трюдо) спростовують архіви: вони показують, що він сам оголосив про свою відставку.
1978 року КККП дійшла висновку, що він «втратив будь-яку довіру»; ці оцінки нічого не кажуть про правдивість його аналізу, але суперечать образу визнаного експерта.
Інтерв’ю 1984 року було створене в активістському середовищі (Дж. Едвард Гріффін, лекції, пов’язані з Товариством Джона Берча), а не в журналістських чи академічних рамках.
Його слава посмертна й цифрова: трейлер Call of Duty (2020), цитування дослідниками, використання антивакцинаторами під час пандемії.

# Сходознавець на службі «Новостей»

Юрій Олександрович Безменов народився 1939 року в Митищах під Москвою. Син високопоставленого офіцера радянської армії, він вступає до Інституту східних мов, спеціалізується на індійській культурі і з 1963 року працює в Індії перекладачем у радянській програмі економічної допомоги. 1965 року він приходить до агентства печаті «Новости» (АПН), вітрини радянської комунікації за кордоном.

1965 року він приходить до агентства печаті «Новости» (АПН), вітрини радянської комунікації за кордоном.

Саме тут починається плутанина, яку відтоді підтримують його шанувальники. Безменов не був офіцером КДБ у строгому сенсі. Він був журналістом державного пропагандистського агентства і, за власними словами, співпрацівником та інформатором КДБ. Згодом він стверджуватиме, що три чверті персоналу «Новостей» насправді були офіцерами КДБ, а решта — кооптованими співпрацівниками, як він сам. Ці твердження, повторені в присвяченій йому статті Вікіпедії, ніколи не були незалежно підтверджені. Розслідування CBC стриманіше говорить про «оперативника» «Новостей» в Індії, який «виконував завдання для КДБ».

# Втеча — шпигунський роман

1969 року він знову працює в Нью-Делі, у радянському посольстві. На початку лютого 1970 року він зникає. Конфіденційна телеграма канадської місії в Нью-Делі від 10 лютого 1970 року, яку цитує CBC, зазначає, що індійська преса повідомляє про зникнення 31-річного радянського прес-аташе, якого підозрюють у намірі перейти на Захід.

За його власною розповіддю, він перевдягнувся хіпі, щоб утекти від КДБ, а потім ним опікувалося ЦРУ, яке нібито допитувало його шість місяців в Афінах. Радянська сторона справді була збентежена: за даними істориків Крістофера Ендрю та Василя Мітрохіна, резидентура КДБ у Делі доповіла до Москви, що його викрали, — щоб урятувати репутацію, — а його син отримав грошову компенсацію.

В одному пункті канадські архіви спростовують легенду. 1970 року Канада прийняла Безменова не з переконання, а «як послугу» американським службам. 20 квітня 1970 року генеральний директор служби безпеки Королівської канадської кінної поліції (КККП) затвердив це рішення. Службова записка КККП від 26 червня 1970 року визначила його нову особу: Томас Девід Шуман. Один із посадовців застерігав від ризику взятися за операцію «няньчення», яка могла стати «величезним головним болем».

# Радіо Канада, алкоголь і розрив

Безменов прибуває до Торонто в липні 1970 року. Спершу він коректор у Globe and Mail, працює на фермі в Онтаріо, а 1972 року отримує посаду в російській редакції Radio Canada International (RCI), що мовило на коротких хвилях на радянський блок; згідно зі звітом Канадської служби безпеки й розвідки (CSIS), його найняли «за рекомендацією» служби безпеки КККП.

Стосунки з колегами швидко псуються. Він підозрює радянське проникнення, дехто з колег, у свою чергу, підозрює шпигуна в ньому. Звіти його кураторів описують людину «пригнічену й нещасну» та епізоди пиятики. 9 березня 1976 року він залишає RCI. Згодом він розповідатиме, що його звільнили на вимогу прем’єр-міністра П’єра Еліота Трюдо після скарги радянського посла; архіви ж показують, що він сам оголосив своєму куратору про відставку, сказавши, що став для керівництва «подразником».

У квітні 1976 року він розповідає про свою втечу газеті Vancouver Sun, чим руйнує власне прикриття. Канадські служби дистанціюються. Звіт КККП 1978 року робить висновок, що він «втратив будь-яку довіру», не дає «нічого суттєвого» і став «тягарем». 1980 року інший звіт описує його як людину, що «деградувала фізично й соціально» та працює з «маргінальними групами, які мало що важать». Це оцінки служб, що мали власні інтереси, зокрема уникнути політичного конфузу; вони нічого не кажуть про правдивість його аналізу. Але вони суперечать образу експерта, визнаного західною розвідкою.

# Лос-Анджелес, Товариство Джона Берча і камера Гріффіна

На початку 1980-х Безменов оселяється в Лос-Анджелесі. Він зближується з Церквою об’єднання преподобного Муна і з Товариством Джона Берча, ультраправою антикомуністичною організацією, для якої читає лекції по всіх Сполучених Штатах, — за словами його колишньої дружини та архівами, на які посилається CBC. Коли 1984 року його запитали про цей зв’язок, він відповів, що не є членом товариства і не з усім, що воно каже, згоден, а використання цих трибун пояснював тим, що великі медіа відмовлялися надавати йому слово, — за даними Baltimore Sun, які цитує Вікіпедія.

Саме тоді він видає під іменем Томас Шуман книжку Love Letter to America (1984) і записує інтерв’ю з Дж. Едвардом Гріффіном, якого CBC представляє як «відомого американського конспіролога». Вибір співрозмовника не випадковий: документ, на якому сьогодні тримається репутація Безменова, створено в активістському середовищі, а не в журналістських чи академічних рамках.

Кінець його життя похмурий. Певний час він живе в гаражі друга в Денвері, 1990 року повертається до Канади, лікується у Віндзорі, викладає зв’язки з громадськістю в місцевому університеті. Він помирає 5 січня 1993 року. Тодішня Windsor Star писала про серцевий напад; його родина в розмові з CBC говорить про отруєння метанолом, а коронер визнав смерть «нещасним випадком». На його надгробку — ім’я Томас Шуман.

# Цифрове воскресіння

За життя пророк зазнав поразки. Його донька, Таня Штайнбах, розповідає CBC, що він «бачив себе пророком» і що здебільшого ніхто не хотів слухати його історію. Посмертна слава прийшла згодом — і через цифрові медіа.

У серпні 2020 року видавець Activision використовує фрагменти інтерв’ю 1984 року в трейлері Call of Duty: Black Ops Cold War. Сайт Kotaku тоді дорікає грі, що вона без контексту просуває дискурс, який живить ультраправі теорії про «культурний марксизм». Водночас його лекції цитують дослідники й посадовці: стаття у Вікіпедії згадує кейс-стаді американського Joint Special Operations University про російсько-грузинську війну 2008 року, звіт Penn Biden Center за підписом Майкла Карпентера та навчальну програму юристки Аші Рангаппи в Єлі. А під час пандемії його відео використовують, щоб подати санітарні заходи як етап «деморалізації».

Отже, Безменов став спільним об’єктом: свідком для одних, пророком для інших, пропагандистським матеріалом для третіх. Це не привід його відкидати. Це привід уважно його читати й відокремлювати те, що він бачив, від того, у що він вірив. Про це йтиметься в наступному тексті.

# 03 — Аналітична рамка

Аналітичний підхід:
Критична біографія: зіставити легенду про «розкаяного кагебіста» з архівами канадської розвідки, отриманими CBC News, щоб помістити свідчення Безменова в його контекст (втеча, маргіналізація, активістські середовища 1980-х), перш ніж аналізувати його модель.

Рівень довіри:
Високий щодо хронології та оцінок канадських служб (архівні документи, опубліковані CBC і Canada Declassified); середній щодо деяких біографічних відомостей, які подає сам Безменов або вторинні джерела (Вікіпедія), позначених як такі.

# Обмеження та невизначеності

Обставини його смерті (серцевий напад за Windsor Star, отруєння метанолом за словами родини) залишаються суперечливими.
Твердження, що три чверті персоналу «Новостей» були офіцерами КДБ, ніколи не було незалежно підтверджене.
Звіти канадських служб відображають і їхні власні інтереси, зокрема уникнення політичного конфузу.
Деякі елементи (зв’язок із Товариством Джона Берча, академічне використання його лекцій) походять із вторинних джерел.

# Методологічна примітка

Аналіз ґрунтується на розслідуванні Хорхе Барреры (CBC News, 2022) та розсекречених документах, зібраних Canada Declassified (Університет Торонто), доповнених транскриптом інтерв’ю 1984 року, статтею у Вікіпедії та її посиланнями на пресу, а також книжкою Ендрю і Мітрохіна (1999). Цитати з англомовних джерел переклав автор. Другий текст серії 1, «Вступ: одне слово, одна людина, одне відео».

# Джерела та посилання

Paul-Michel Manandise – CEAS, Centre Européen d’Analyse Stratégique – ceas.info

Оригінальна стаття: https://www.ceas.info/publication/yuri-bezmenov-prophete-posthume

End